Іду на дно

Наосліп  десь  мене  ведуть
завмерло  все  на  мить
і  дні  як  тінь  за  мною  йдуть
і  так  житья  летить.

Гризу  себе  думками  їм  ,
себе  не  проковтнути
я  завинив  життям  своїм
не  зможу  це  забути.

Проїло  це  мене  сповна,
почути  правду  хочу,
повільно  рухаюсь  до  дна
там  тихо  щось  шепоче.

Я  так  послухати  хотів
на  дно  спускався  тихо,
добра  багато  там  зустрів
ще  більше  було  лиха.

І  все  що  там  так  шепотіло
на  вухо  тихо  й  мило,
за  помилки  зламало  тіло
а  душу  потопило.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631028
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.12.2015
автор: Фет Сон