***
Ти стверджуєш,
мов затверджуєш,
Що ЛЮБОВ –
НЕ ІСНУЄ...
А якщо і існує, то лиш
на папері.
Напевно йдучи,
таки йди - геть!
Затраснувши щільно двері.
Забирайся під три чорти!
Не взявши ніц,
нічого не руш.
Аби протягом твоєї відсутності
Не розмело рукописи,
Писані прописом
На гранях душ.
НЕ ІСНУЄ...
Слова всує...
Бо, попри все,
ще здатен ти
мати НАДІЮ на диво,
Чекаючи знову весни,
І свято ВІРИТИ
В янголів...
і мольфарів...
Так чому ж, мені
Достобіса хочеться,
саме цієї зими,
Різати вени
скельцями
Твоїх окулярів ?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631015
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.12.2015
автор: димира бохач