Весна не покине моєї планети,
Бо я не скажу їй піти.
Тут мрії блукають в рожевих кашкетах,
Тут небо, тут сонце
І ти.
Хоч грудень з паперу готує сніжинки,
Бо так наказала зима,
Та січень пропив всі морози у шинку,
Зима метушиться.
Дарма.
Весною весну я ховала у банки,
Хотіла її вберегти.
Там зоряні ночі, там теплі світанки,
Там квіти, там воля
І ти.
Рожеві кашкети узяли у мрій ми
І в щасті торкалися дна.
А я переїду до тебе в обійми,
Там спокій, там диво
Й весна.
Планета моя і журбинок не знає,
Коли є у весну мости,
Тут ріки течуть із зеленого чаю,
Тут мрії, ромашки
І ти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630946
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.12.2015
автор: Альона Вікторівна