Душа стомилася від галасу людського:
Давно не чути жартівливих голосів.
Як мені далі жити? з ким іти? до кого?
Розгубленість... не хочу марнувати слів.
Над Україною якийсь огидний сморід,
Як після битви! Найродючіші поля -
Ще рясно зеленіють, їм природа вторить:
Благословенна Богом ця земля!
Я не звертаюсь до небес, з проханням „дива”
Для мого дому та малих, іще, дітей.
Благаю радощів приємних, галасливих;
Щоб в Україні не було сумних вістей.
Мій рідний край повинен щастям розквітати:
Весела пісня полетить у далечінь!
І буде музика весільна грати в хатах;
Часів сумних - в моєму серці - зникне тінь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=63092
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 13.03.2008
автор: Петро Корнійчук