Мій янгол зараз спить, а я вкладаю його крила.
Приборкані власноруч, ним.
Тепер
такі притомлені, легкі й міцні вітрила,
свої замки сердечні він відпер.
Мій янгол зараз снить, йому не сняться хмари.
Він не засидиться у них, ніяк.
В раю
його минають всі примари,
а він зі мною тут, хіба не так?
Мій янгол задрімав, а я підслухано чекаю.
До поки він промовить "я люблю".
Я теж
з його словами я не граю,
його ніколи більше не згублю.
Мій янгол, мерехтять його повіки.
Закутався у дивовижне пір"я.
А німб
віддав мені, щоб берегла повіки.
таке близьке мені його довір"я.
Мій янгол щось шепоче, щось воркоче.
Крізь сон мені говорить, що не спить.
Насправді
він літати трошки хоче, бо вже напевно німб йому болить....
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630666
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.12.2015
автор: Оліл