Було село… Воно і залишилось…
Та вже немає нашої верби…
Життя пробігло і не зупинилось,
В рубцях на серці лишені сліди.
Дві хати залишились із старими,
Що прагнуть пережити зимовій,
У нас бувають часто диво-зими,
Коли відсутній зовсім сніговій.
Діди ще на порозі курять люльку,
На плиті мліє буряковий борщ.
Тримає дід стару свою кавульку,*
Пилюку з бур’янів змиває дощ.
Немає світла, але є землиця…
Ці люди позвикали до землі.
Повітря чисте і вода, як криця,
Вони навік залишаться в селі.
Кавулька* - палиця для опори...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630549
Рубрика: Присвячення
дата надходження 22.12.2015
автор: Віталій Назарук