-Це тут? Йдемо відразу туди чи десь поїмо?
-Поїмо) Хтозна чим годують у цьому місті, я чула, що багато хто тут їв востаннє..
-Думаєш тут можуть отруїти?
-Ні, тут можуть забрати пам'ять.
-Це схоже на якусь казку чи фільм, не можу пригадати, там ще шукали
перлину, та нам це не потрібно, на моє щастя ти не любиш перли)
-Оресте, я хочу прогулятися містом, хочу подивитися на людей, позаглядати у вітрини, ходімо звідси, навіщо нам це місто розваг..
-Ну що ти, дурненька, я з тобою, дай я пригорну тебе, дай поцілую, і справді навіщо чекати вечора, коли можно націлуватися вдень).
Цілунок.. Цілунок буває різним, цього разу ми цілувалися зубами. Це свого роду .. Це свого роду така хвиля, впіймаєш-стукнешся, стукнувся-дістав до серця.. Після такого цілунку хвилю важко втримати, і ми би не стали їй заважати рухатись далі, та в цей момент мене хтось потяг за полу пальто.
-Хто це?! Хто це тут такий маленький відволікає мою Діанку?
-Пробачте, ви що вампіри?
-Хто ми?
-Ви що глухі вампіри?
-Слухай, хлопчику, де твої батьки?
-Мої батьки залишили мене тут сидіти на лавці з сестрою, а самі пішли на хвильку купити щось ось в цей бутік, вже пройшло багато часу, а їх все нема і нема.
-А сестра? Де твоя сестра?
-Сестра пішла за ними, в неї побачення скоро, я їй набрид, а на наші дзвінки мама з татом не відповідають. Ви можете мене взяти з собою, я не буду вам заважати, я вже змерз тут, візьмете?
-Але ж туди не пускають дітей, тобі доведеться,.. що ж тобі доведеться? Добре, ми візьмемо тебе, у хол, там ти сидітимеш принаймні у теплі. Думаю, твої родичі скоро згадають про тебе.
-Доброго дня! Ласкаво просимо у Місто розваг! Хлопчик з вами?
-Так.. Цього хлопчика треба..
-Перший поверх спроектований для дітей, візьміть картку, а вам будь ласка інша -на другий, проходьте.
-Дякуємо.
-Слухай, Ді, я якось інакше уявляв це місто.
-Яким ти його уявляв?
-Поглянь наверх, це нецивілізовано, тут людина не захищена, це справжній лабіринт і дзеркал аж занадто багато.
-Та не думай так багацько, тут пахне смачно, грає музика, тут навіть рулетка є)
-Хочеш попасти в зеро?
-Дуже хочу!
-Ді, це азартна гра) це гра звіря.
-Якого ще звіря?
-Того, який крутить колесо)
-Оресте, один разочок, будь ласочка..
-Добре, але якщо ти програєш, я відсьогодні керуватиму в нашій спальні, ну що?
-Так, не чесно(
-Все чесно, ти біля стінки,один-нуль.. ти вибираєш нуль?Тобі ж треба виграти)))
-Так, треба, і я виграю) а коли я виграю спальня буде моя)) ну що?
-Добре, добре, я дозволю тобі там змінити колір тих грон)
-Ось, візьми фішки, а я піду пошукаю ту красуню)
-Яку ще красуню, нещодавно ти казав, що вона мавпа..
-Час змінюється, моя фішечко) час змінюється, моя кішечко)
Побіг, хто ж знає на що тут ставити? Інтуітивно, роблю дві ставки, на більше в мене і не вистачить, число.. Ді, яке тобі подобається число?
тільки швиденько, довго не думай, бо ці господа грають швидко, ну ось і славненько - п'ять і три.. Побіг ..і цей побіг, тільки в іншу сторону.......ще трохи і він зупиниться на кольорі моїх очей..
Є!!!!!!!! Випадковість! Я виграла! Один-нуль,Орестику! Я виграла!
-Що прорахувати? Пробачте, я ще граю, ще один раз, або два, або три, або п'ять...навіть якщо я програю, звіра я все одно витягну на поверхню, а на поверхні в мене всі шанси на перемогу!
Дві ставки, три і п'ять.. Побіг.. Цікавий процес у цеї тваринки, всі за часом, він проти) Ді, розкажи йому якого кольору кохання, чи колір крові йому більш до вподоби?
Є!!!!!!!!!!Випадковість! Я виграла, Орестику! Два- нуль! Я виграла!
-Ще один шанс.. Три ставки.. П'ять, три, два..
Зупинись.. Будь ласка, я так люблю ті виноградні кетяги, Є!!!!!!!!!!
Ну, звір, то тобі сподобався колір моєї крові, жаль, що він блакитний, а ти думав червоний, ти програв! Ти програв! А я виграла, Оресте! Я виграла ..Три-нуль! Думаю досить! Хтось тут щось збив)Звірю, ти бачиш як нечітко крутиться твоя вісь?Не бачиш?! А я бачу, я дуже добре бачу, і не тільки, я, навіть чую твоє сопіння,, бувай, і не забувайся, що жінки з червоною кров'ю ніколи не грають в азартні ігри....
- Пробачте, ви не підкажете де можно знайти другу половинку цієї картки?
- Одну секунду, ваша половинка зараз у Ватикані.
- Де ви сказали? У Ватикані?
- Саме так я і сказав, це ось тут повернете наліво, а потім прямо прямо і до самого кінця, тільки вас зараз туди не пустять, там вже почався сеанс.
-Сеанс? Який сеанс?
-Пробачте, я не знаю що там відбувається, ваша половинка запитав у мене де тут можно знайти долю, наскільки я знаю- вона там, у Ватикані. А більш я вам нічого сказати не можу.
Чорт, звідки тепер мені знати, що він там робить, як я могла спокуситись на ту гру, я ж лопну тут, поки чекатиму його. Та не буду я чекати, я хочу туди, я не можу дозволити якійсь мавпі торкатися його рук!
Я все-таки туди дісталась. Орест сидів на якомусь пеньку, а над ним кружляла аж ніяка не голубка, примара... Я пригадала як наді мною тупцювали негри і обкурювали якоюсь гидотою.
Орест встав і підійшов до скла, що було за склом, я не бачила, я тільки бачила як напружились сідниці чоловіка,що це значить? Красуні за вікном точно не було. Жінка з величезними губами почала роздягати Ореста, він був покірний як мале дитя.Що вона хоче з ним зробити?!
Що було далі? Думаю вам не треба цього знати,лише скажу вам, що ті гроші, що виграла я , залишились би в тому Ватикані, Орест нічого не пам'ятає, бо він був зосереджений, він мав щось пригадати, що? Ця Доля, так її звали, попросила дуже лагідно вийти, але з таким зарядом який був на той час у мене, я нікуди не збиралась виходити, хіба що лише з Орестом.
-Ді, навіщо ти все перебила, я бачив там за склом маленьку дівчинку, вона була моя, я мав її забрати звідти, я мав її забрати.
-Вона була кучерява? Зчорним волоссям?
-Так..
-А може з золотим?
-Так.
-То їх було дві?
-Можливо.
- Поїхали додому Оресте!Ніхто нам тут більш не потрібен, ти знайшов долю, я виграла трохи грошей..
-То ти виграла?
-Так)
-Тепер спальня твоя?
-Ні, моя любове, вона наша, і у мене є декілька днів на те, щоб змінити її колір) А який ти хочеш колір?
-Я?! Я хочу .. А якого кольору кохання? Якого кольору наше кохання ,Ді?
-Ні, який завгодно, та в кольорах райдуги ми не зможемо кохатись так, як ти хочеш..
-А як я хочу?
-Я все знаю, я все знаю..
-Я хочу спальню... А ходімо у місто, в мене ж є годинка на роздуми?
-Поцілуй мене..
-Тут?Прямо на сходах?
-Так. Хіба тут не можно цього робити?
-Ви що вампіри?
- Ти як сюди попав?
-По-піратськи)
-Батьків знайшов?
-Так, вони тут, а ви вже йдете?
-Так, ми йдемо..
-Бувай!
-А може я з вами? ..... До тої лавки))
Господи, дай нам вірного супутника у пошуку тих перлів...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630488
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.12.2015
автор: Ольга Ратинська