Коли літа вже південь перетнули
Й на захід крила впевнено несуть,
Так хочеться, щоб люди всі збагнули,
У чому є життя людського суть.
І хоч складне це, й справді, запитання,
Та досвід знов послужить, як завжди, –
Найвище для людини є завдання –
Планету для нащадків зберегти.
Зникає й легковажність кольорова,
Й знання – коріння й крону як зростить,
І зрозумієш: щастя – не в короні,
А втім, які збудовані мости
Між небом і священною землею,
Від серця к серцю друзів і дітей,
І те, якою є народ сім’єю,
І як для тебе сонечко цвіте!
12.12.2013.
Ганна Верес.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630270
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 21.12.2015
автор: Ганна Верес (Демиденко)