А ми з тобою просто говорили,
торкаючись серцями своїх слів...
І дивне чудо-сяйво запалили, -
найчарівніший пломінь із усіх вогнів.
Чи то було провалля в диво-казку?
Чи то був сон у середині дня?
Ми знали точно, що ми так світили,
немовби зіроньці - друга зоря...
І ніжне сяйво те - живе!.. Палає!..
Не гасне пломінь того почуття...
Зродилося незвідане з безкраю,
та поселилося навіки у серцях.
17. 12. 2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629902
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.12.2015
автор: Фея Світла