Цей вік –
німий,
розповстаний розстрига –
Ялмужить вправно
на пляцищі
гріхів:
В чернечій мантії чаклун –
на мигах,
Ззиває
на заклання
лайдаків.
Чманіє сонце
ув обіймах
люті.
Дуріє тінь –
хижо так дуріє тінь.
І в ретязі чавунні
ми закуті
Надіємся на манну
з блаж-видінь.
А вік
збирає мідяки
лихвацько
Не сіяв де і не топтались коні
Виковує із них
срібля́нці, –
й псиська
На душі
полюють
безбо-
ронні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629844
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 19.12.2015
автор: *SELENA*