А люди вiрять, бо вони хотять,
Бо вже стомилися вони мовчати,
Он прапори кругом палахкотять,
Гуде, вирує збуджений Хрещатик...
І в захваті скандують всі:
“Ми разом - сила, нас не подолати!”
Бадьорий гомін їхніх голосів
Авжеж лунає в кожній крайній хаті.
Який прекрасний у душі росток!
Яки пориви гідні та хороші,
Якби за сим не відчувався той,
Що вже поклав на це великі гроші.
Який керує стиха цим усим,
Бо здобуває вигоду буденну,
І падає на Україну грім,
І все вирує та кричить натхненно!
...Намети знімуть, вщухнуть прапори,
Піде людина до своєї хати
І вилізуть тоді пани пихаті,
Що проплатили все це до пори.
Це вже було. Знайома вже картина -
Примара волі, прапорів виття,
Та наче грім двигтіла гільотина
І голови летіли, мов сміття.
Невже народ, що відстояв свободу,
Хотів побачити таке меню?
Ми вже забули... А робить погоду
Спроможний той, хто видає платню.
І доки будемо голодні, голі й босі,
То не дістанемо свободи аж ніяк...
Але ж свербить! І хоч свербить не в носі,
Та чхай собі тихенько у кулак...
Вкраїно, ненько, знову тебе дурять,
Гвалтують душі, звуть під прапори,
Щоб взявши владу, витрясти як грушу,
Щоб знов плекала віру до пори.
Вже ж цеє панство набивало теки,
Вже в злидні заганяло нас...
Вирує на майдані дискотека,
Натхнення перетворюючи в фарс...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629779
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 19.12.2015
автор: Konst