Не відчиняй коханню дверці,
Упустиш, воленьці – кінець,
Затисне в обруч, хай їй грець,
І випече хрести на серці.
Покремсає життя сувій,
Живого місця не залишить.
Шкребтиме душу, наче миша.
Вилущуючи подих твій.
Люби ліси і небеса,
Родину, дім, де ти родився.
Лише кохання стережися,
Мов сказом враженого пса.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629773
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.12.2015
автор: Крилата (Любов Пікас)