Добрий вечір мої рідні і дуже дорогі. Так, це я звертаюся до Вас. Я ж так Вас люблю! Та Ви й самі знаєте! Вчимося порушувати традиції.
Швиденько біжимо мити личко, ручки,ніжки і підвіконня.Ставимо чобіток. Закриває оченятонька і чекаємо подаруночка від святого Миколая.
Якби Ви знали, скільки див є на світі! Якби Ви тільки знали!
Снігу немає. Ну і що? Тільки я забула Вам сказати, що чобіток ставимо не пустий. Зрозуміли?
Швиденько наповнюємо його поцілуночками, побажання, обіймами, казкою. І ставимо записочку Миколаю, щоб він відніс найріднішим людям. Вони ж нас так люблять. Так чекають! А які вони будуть щасливі! Ви уявляєте?
Це щастя подвоїться. А потім будуть насінинки. І щастя породить щастя. І вашу посмішку.
Ой, я теж повинна встигнути!Моїх обіймів чекають. І вони... Це обов'язково прочитать! Люблю Вас!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629694
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.12.2015
автор: Відочка Вансель