Упаду на трави
в кришталеві роси,
від серпанка блиску
посрібляться коси.
Ніжно пестить вії
і мої долоні
місяця сріблястий
прохолодний промінь.
Подрузі далекій
тихо прошепочу:
«Дай мені любові,
щастя дуже хочу.
У житті своєму
ще його не мала.
Де те щастя, зоре?
Може заблукало?»
Зірка мерехтлива
весело змигнула,
ніби моя доля,
що мене почула.
І сама у душу
впала, наче диво.
Сповнена любові,
я тепер щаслива.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629465
Рубрика: Езотерична лірика
дата надходження 17.12.2015
автор: natali.voly