Коли життя схиляється на захід,
Темніє небосхил моїх думок,
Ти проблиском іскришся немов знахід,
Шлях виходу затьмарених стежок!
І я ,зібравши всі останні сили,
Іду вперед на світло, там де ти,
Відштовхую ,в напрузі, тяжкі брили,
Бо так боюся буть на самоті.
Бувало всяк... та ми не розлучались,
Любов сильніша, танули сніги ,
Весна душі назавжди залишалась,
У білих веснах, де лиш я і ти!
Ось так було, і завжди так і буде,
Моя підпора і моя любов,
Чи день ,чи ніч, чи свято , а чи будень,
В твоїх обіймах оживаю знов!
Пливуть роки, немов річки бурхливі,
Любови човен лагідно пливе,
Ми ближчаєм до берега, щасливі...
Господь дорогу вкаже, збереже!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629244
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.12.2015
автор: горлиця