Що ж це за гра така – вперто іти за грань?
Чим я так сильно тобі завинила, любий?
Темрява ніжно обличчя твоє голубить.
Ось тобі нерви. Намотуй клубки чи грай.
Грій мене мовчки, допоки немає слів.
Доки у скронях відлунює тихе «мир Вам».
Там, де межу заступила глибока вирва,
ти розпізнаєш мій шепіт між голосів.
Поглядом крий мене, край мене тонко, бо
рани пектимуть, хай як ти на них не дмухай.
В ім’я Отця, в ім’я Сина й Святого Духа,
Ти говори, говори мені про любов.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629207
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.12.2015
автор: Катка