Ти моє серце стисла мов лещата.
І розум мій пригнічений мовчить.
Про себе промовляєшь ти прокльони-
У голос тільки погляд твій звучить.
За двадцять років я не став гарнішим.
А як на мене, й гіршим я не став.
І ми з тобою всеж таки подібні.
А я для себе майже ідеал.
Тому не бачу сенсу я мінятись.
Вода тече і тихо плине час.
Ти також не змінилася з роками.
Господь лиш зможе розсудити нас.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629141
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 16.12.2015
автор: denyk