В куті в садочку на землі
Лежали й плакали граблі.
Почав вже гнити їх держак.
- Обслинив геть мене слимак,
Іржа з’явилась на зубах –
За літо й зиму буде крах. –
Федько малину там шукав
Й ногою в зуби їм попав.
- Ай! –Щось по лобі трах – бабах!
І – зорі сипались в очах.
Великі знають і малі,
Що роблять їм тоді граблі:
На лобі гуля, як кулак,
Для всіх забудьків і зівак.
Відтоді Федір не лишав,
Знаряддя все на місце клав.
Отож, любенькі, не кажіть:
«То Бог скарав.» - Ви не кладіть!
Бо ми самі шукаєм зла –
Граблі лишаєм для чола!
Галина Яхневич.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629008
Рубрика: Казки, дитячі вірші
дата надходження 15.12.2015
автор: Тріумф