Лютує мороз, аж руки заклякли,
Усі поспішають туди, де тепло.
Старенька бабуся побіля вокзалу,
Хоч руки трясуться, годує пташок.
А вітер лютує, і холод нестерпний,
А птахи воркують, збирають крихти,
Цілують їй руки, сідають на плечі,
Невзмозі бабуся від них відійти.
Дивлюсь на бабусю, а в серці тривога,-
Природа ж дарує немало тепла,
Що сталося з нами, здорова ж епоха,
Повчитись нам треба в бабусі добра.
Років їй багато...Стоїть на морозі...
Бо серце гаряче і щедра душа.
Вона, як стеблинка, сумна на пероні,
Пред нею в поклоні усе завмира.
І хочеться вірить у щедрість і казку,-
Здола холоднечу, діждеться тепла.
Бабуся замерзла, стояти їй важко,
Вона ж повна віри, надії й добра...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628904
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 15.12.2015
автор: геометрія