Iснують люди, люди, справжнi люди
Народженi у свiт цей для людей.
Та в свiтi цим вони немов приблуди
Цей свiт для них, мов Римський Колізей.
А люди тi, для котрих народились
Кричать несамовито… палець вниз.
Невже вони по-справжньому стомились
Вiд цих людей. Чи в них всилився бiс?
Видовищ, хлiба, голод, спрага кровi
Свавiлля, вседозволенiсть пуста.
Непритаманнi прояви любовi
Непритаманний прояв спiвчуття.
Непритаманнi сльози, як не дивно
Чи в грудях є стурбованi серця?
I якось так, довалi примiтивно
Спливають роки людського життя.
Та люди є, у свiтi, справжнi люди
Вони, як свiтло, темної пори.
У свiтi цим помiж синами Юди
Вони той мiст мiж Богом та людьми.
© Олександр Крутій
© Олександр Крутій
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628815
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 15.12.2015
автор: Олександр Крутій