Незлічені тривога й сум,
Усе несказане повисло,
Я тону в грязнім морі дум,
Але на аркуші все стисло.
Мені бракує слів,
Залишилось так мало часу,
В вінок прогресу хтось заплів,
Людей бездушних масу.
Так міцно в нім переплелись,
Тілами позвивались квіти,
І розами колючими зрослись,
В стражданння ненародженii діти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628764
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 14.12.2015
автор: Ромалія Бачинська