Слова текли, як карамель,
Такі ж солодкі та липкі
І малювали нам модель
Як зміни провести швидкі.
Життя по-новому? Авжеж,
Усі чекали перемін!
Але нема цинізму меж –
Лунає по надіях дзвін.
Усі хто крав і грабував
Із награбованим втекли,
Ніхто нікого не хапав,
Їм навпаки – ще й помогли.
А ті, хто розв’язав війну
Знову в парламенті сидять!
Назви мені хоча б одну
В тюрмі з регіоналів б….
Не можу віднайти слова
Щоб не нагнути матюків!
Гниє спочатку голова,
Якщо немає в ній мозків?
Немає, зрозуміли всі,
Два роки втрачених надій
І хизування в всій красі
Про хід реформ навперебій.
Отож запитую, себе, -
Навіщо нам нові граблі?
Невже бажаєш щоб тебе
Огріло знову по чолі?
І щоб не було ореолу
Владі треба показати,
Їх посунути з престолу –
Нам не довго запрягати.
14.12.2015р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628706
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 14.12.2015
автор: Мирослав Вересюк