Хочеш байкою, або у казці
Почуття мені покажи
Бо я хочу купатися в ласці
Умиватися в росах стежин
Хочу бігти обличчям до вітру
А навпроти щоби завжди ти
Навіть гола, я буду радіти
Зачекай я ще тут, не лети..
/О.Г/
-Діано! Тобі не здається, що нам треба поговорити?
-Угу, здається.. А про що цього разу?
- Відклади це усе, займися справою, допиши будь ласка ці кляті сторінки, вони починають мене дратувати, ось вже другі святки на носі, а ти зовсім нічого не робиш!
- А що по твоєму я роблю? Я не можу викликати натхнення як таксі, чи замовити як піцу, розумієш?
- Ні, ти можеш, ти можеш, я знаю, але це все стає нудним і не цікавим,
ти заглиблюєшся дуже далеко і поринаєш у світ лише двома героями, так не можно... Цілий місяць ти живеш у їхньому світі, малюєш для них роскішні сади, вони збирають якісь там плоди, а я про це нічого не знаю!
- Але ж про плоди ти дізнався..
- Ні! Ні! Ні! Я так просто бовкнув.. Зроби мені кави, з вершками, зробиш?
-Звичайно, що зроблю, може кава тебе трохи заспокоїть, а що тебе так нервує? Чим тебе розгнівили мої герої? Чи може ти не хочеш, щоб хтось окрім нас знав як ростуть ці дикі кущі?
- Та чорт з ними з тими кущами, ти, ти, добре, я скажу.. Ти не вводиш особисто мене до стану ейфорії, у тебе немає там чортів, ти все гармонізуєш- так не буває... Усе, усе що відбувається навкруг нас керується хаосом.
- Ти вважаєш мене дурепою?
- Та ні, ти що, я про таке і не встиг подумати, я вважаю, що тобі треба писати правду, а от уже на якій тарілі..то інша справа, справа у тім, Ді, що втрачати час на опавше листя немає сенсу. Ти жінка, яка не цікавиться політикою, а сучасні жінки пнуться вгору, збивають з ніг гуліверів, підписують контракти і гуляють як кішки.
-Хороша зарактеристика сучасної жінки, дякую, може, колись і згодиться. Розумієш, я не пишу посібник, у якому вказую на пункти контракту між ти самим героєм і героїнею, хоча, контракти-це ступінь у розвитку сім'ї, а ти як вважаєш? Чи може це комусь завадить у іншому? Наприклад, тій же політиці? Хіба не халатність шлюбних законів призводить до їхнього розпаду?
- Шлюби сіріють, кому сподобається коли в тебе над головою сіра хмара і ні дощу ні снігу?
-Пий каву, хочеш я щось вигадаю для тебе смачненьке?
-Ді, не хитруй, я знаю тебе трохи більше, ніж ти гадаєш))
Чому ти не виносиш на поверхню трагедію життя? Чому ти змовчуєш?
- Коли я не знаю, що сказати-я не змовчую, я просто мовчу. Можливо, я занадто емоційна, можливо мене гризуть собаки, що зі мною щось не так, можливо я би стала трохи схожою на Тетчер, та я не хочу, я не хочу..
- Ти образилась?
- Ні, все добре..
- Ти образилась
- І що з того, що я образилась? Ти залишишся вдома втішати мене? Ти не підеш на роботу?
- Ти хочеш щоб я залишився?
- То на чому ми там зупинились? На сірому?
- На ньому)
- Мені треба у місто, по дорозі поговоримо? Ти не проти?
- Я хочу побути сьогодні з тобою, я не хочу у місто сьогодні.
- Тоді ми разом побудемо цілий день у місті.
- А що ти там хочеш купити?
- Я хочу еклєрів, а ще хочу, щоб мені подали каву..
- Хочеш я принесу тобі каву у постіль, а потім швиденько стану еклєром? Хочеш?
- Хочу, я може і дурепа, та відмовитися від такого)))
- Тоді йди у спальню і притворися, що ти спиш, а я пошукаю кремики тут якісь, ну же, йди, йди, не стій..
- О, Господи, він хоче моєї крові))
- Хто хоче, Ді? Хто цей він?
- Мій герой, Оресте! Мій герой!)
-А ось і я) Ді, ну ти що спиш? Прокидайся, я зробив тобі кави, з вершками, якщо ти не прокинешся еклєрчик оволодіє тобою сонною, і ти не відчуєш силу його смаку) чуєш мене?
Як тихо... Я тебе хочу... Так, через це я й на роботу не хочу, я люблю коли ти така сонна і розніжена, люблю прибирати волосся з твого лобу, у тебе холодна міміка) я тебе зігрію, буду дихати на тебе з любов'ю і зігрію, всю всю.. Ти моя, я кохаю тебе.. Дуже дуже..
Ти підіграла мені, це так приємно,ти піддалась, мені подобається такий стан, та я кохаю тебе різну, я не хочу сірості, я хочу, щоб ти бажала лише мене, чуєш,Ді?
- Чую, ти такий ніжний, тебе так багато в мені, ти всюди, можно тепер я тебе з'їм, ти такий солодкий)
-Ти знаєш як я довго шукав цей крем?!
- Знаю)
- Не кусайся, хто тебе навчив? Я давно не кусаюсь)
- Я скучила, покусай мене - це подобається тобі, я пам'ятаю)
- Пішли запалимо вогонь, там в тебе очі хижі)
- Побігли?
- А потім куди завгодно, навіть у місто, на цілий день..
Дякую, тобі,Господи! Чудовий ранок...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628570
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.12.2015
автор: Ольга Ратинська