Занадто багато людської уваги,
Чи вам не начхати на мене, скажіть ?
Що в моєму ліфчику силікон чи вата?
Що за зачіска дурна на голові?
Якого кольору і довжини волосся,
Які спідниці, що ледь прикривають
зад.
Вам не насититись цим вдосталь,
Бо за собою не рахуєте гріхів.
З ким зустрічаюсь, з ким я спала,
З ким розійшлася і чому ?
гнилі слова - пчолине жало,
Залиште краще при собі.
Ви думаєте, що я стерво,
двулика й лицемірна викрадачка душ.
Така бридка, така надмінна,
Та я такою в вашому обличчі бути мушу.
Завжди для вас я буду ким завгодно,
Завжди знайдеться привід для пліток.
Летять за мною ті слова чергові,
Огидні, гнітючі і жалкі.
Стріляйте в мене, я терпіти можу, мушу,
Вбивайте, добиваєте за спиною,як завжди.
Я не впаду і навіть не ворушусь,
Я загартована морозами минулих зим.
11.12.2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628128
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 12.12.2015
автор: Васильева