І взагалі, не кажи мені більше нічого,
Я все здогадуюсь і так, сповна.
Крізь вузол рвеш нитки у всього,
Що я сплела нам двом, дарма.
Тягнути на собі пухове простирадло,
Я звикла, не зважай, усе сама.
Вирішувала, навіть і не квапилась,
Дивлюсь, а за вікном уже зима.
Я дотягнула так, здається, до останнього,
Але завжди знайдеться десь кінець.
І вже здається, далі нікуди,
А ти знаходиш, хай йому грець.
10.12.2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628124
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.12.2015
автор: Васильева