Я тут, пишу тобі молитву,
Здаюся й поринаю в бій,
Ступаю я на кров пролиту,
І кажу, кажу тихо: «Стій».
Не йди, як йдуть мільйони вітром,
У хмари терпкі і п’янкі,
На кого залишить тендітну,
Зап'ястя білі і тонкі?
Бо ж голос в неї - шепіт моря,
І ніжний стан, і біль в очах...
Коли навкруг усі говорить,
Лиш ти для неї в тих словах.
«Не йди», - кажу, тримаю зброю,
Ховаю крила під плащем,
Дивись на мене, ти, герою,
Й не йди за цим чужим дощем.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628018
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.12.2015
автор: Невідомська Вікторія