Сльози ллялися рікою.

АНТОСИКОВІ  ВІДКРИТТЯ.

Перед  святом  Миколая
Цілу  ніч  не  спав  Антосик:
«Я  лиш  чую  та  читаю:
Миколай  гостинці  носить»

Він  хотів  усе  те  знати
І  побачити  вже  того,
Дещо  також  запитати
В  милосердного  святого.

Він  роздумував,  лежачи  
І  накрившись  одіялом:
«Так  мене  ніхто  не  бачить.
Все  побачу  –  що  б  не  стало!

Видно  так  мені  кімнату:
Я  не  можу  прозівати!
Миколай    щораз,  у  свято,
Ходить  радість  роздавати».

Голова  його  гуділа,
До  подушки    прилипала.
Обважніло  усе  тіло  
Із  свинцю,  немов  би  стало.  
 
Так,  всю  ніч,  із    сном  в  двобої
Борюкався  наш  Антосик.
До  подушечки  м’якої
Притягався  бідний  носик.

Раптом,  вранці  рано  дуже
Двері  тихо  відчинились.
Що  б  ти  думав,  любий  друже?
Серце,  ніби,  зупинилось:

Ось,  нарешті,    я  побачу
Сам  святого  Миколая.
Як  же  то  йому  віддячу?
Особистість  він  святая.

Ні,  ні,  ні  ще  не  вилажу
Я  із  схованки  своєї.
Може  бути,  що  ображу
Чином  витівки  моєї?

Ба,  та  що  це?  Не  повірю:
Став  мій  тато  на  порозі.
Серце  впало,  наче  гиря:
Ковзани    тримав  хороші,

Саме  ті,  що  я  вподобав
Позавчора  в  магазині,
На  тарілці  різна  здоба
І  цукерки  у  корзині.

Тато  все  поклав  на  ліжко,
Ніби  так,  що  під  подушку.
Вийшов  тихо,  наче  мишка.
Кошик  взяв  Антось  за  дужку,

Кинув  геть  його  від  себе  –
Роблять,  ніби  я  маленький!
Знову  байка!  Ні,  не  треба
Побрехеньок  солоденьких!

Вже  не  міг  заснути  більше.
Час  прийшов  іти  до    школи.
Що  попереду?  Ще  гірше:
На  плечі  він  спав  в  Миколи.

Так  пройшли  усі  уроки
І  не  чув,  що  каже  вчитель.
Що  за  напасть  і  морока:
Сон  бо  ж  є  тяжкий  мучитель.

Ну,  хоч  став  очам  підпори
І  залізного  корсета!
Кості,  наче,  десь  поділись,
Тіло,  мов  сира  котлета.

Аж  чотири  одиниці
Ніс  в  щоденнику  Антосик.
Сльози    ллялись,  мов  водиця,
І  червоний  шморгав  носик.

Не  журись,  тримайся,  друже!
В  Слові  Божім  ти  повчайся.
Наш  Господь  всіх  любить  дуже
Подружитись  з  Н́им  старайся.

Правду  Ві́н  лише  розкаже    -
Таємниці  всі́  відкриє,
Дивосвіт  тобі  покаже,
Твоє  серденько  зігріє.

Не  барись,  віддай    Ісусу
Всю  твою  печаль,  проблеми.
Він    врятує  й  твою  душу
Будеш  ти  благословенний.

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598161

Галина  Яхневич.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627986
Рубрика: Казки, дитячі вірші
дата надходження 11.12.2015
автор: Тріумф