На полях колись росло жито...,
А трави вмивали роси,
Тепер вони в крові , кулями збиті,
Хрести звелись в небо , згоріли покоси...
Згоріли покоси і люди згоріли ,
В тім пеклі , що зветься війною,
В стражданнях і горі матері посивіли,
Мій краю , що буде з тобою?...
Сумує грудень і плаче дощами,
Туманом сивим землю покриває,
Вітер розносить тугу над полями,
У вись небесну вихором злітає.
Не сипле грудень снігу над полями,
Немає хуртовин й морозів злих,
ГЕРОЇ там стоять за нас із вами,
І сам Господь піклується за них.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627760
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.12.2015
автор: Калинонька