Прости мене…

Прости    мене…  Прости    мене!    Прости
За  те,  що  в  думку  –  окаянним  болем,
За  те,  що  в  душу  –  тліючим  вогнем,
Який  так  болісно  шипить  від  крапель  згадок
Й  заповідає  сам  себе  у  спадок  
Рокам,  що  прагнуть  щастя  діадем.
Ти  гаряче  молив  щоднини  долю,
Щоб  простягла  таки  свої  мости.
І  простягла.  Надійні,  а  не  кволі.
Гранітні.  Тільки  не  для  нас.  Прости.
Спасенним  будь  в  цій  змученій  любові,
Хай  теплота  в  житті  не  обмине
Тебе  такого.  І  –  
прости    мене…

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627603
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.12.2015
автор: Близнюк Алла