[i]Людина, по суті, однорідна з Богом,
але вона стогне донині в стражданнях,
тому що перед її очима – пелена ілюзій…
Браман Чаттерджі
(за давньоіндійським вченням Адвайта)
[/i]
Відкинь всі надії незрілі
камінчиком плоским по хвилях,
аби не розчавили брили
від храму ілюзій зболілих,
довівши, що рай твій – безсилий.
Обрубуй пагіннячко, майстре,
хреста ж бо собі майструєш,
хоч, тешучи, руки шкалюєш...
...А як же ота, найменша,
що пошепки мовить: ”Воскреснеш...”?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627592
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.12.2015
автор: Близнюк Алла