Він все життя був одиноким,
Хоч на роботу і ходив
Минав так завжди рік за роком
Та мало путнього зробив
Буває добре загуляє,
Буває п'є по кілька днів.
З постелі геть не вилізає
Він жив як сам лише хотів
Матуся коло нього скаче,
Усе піклується за сина
Мов квочка бідна кудкудаче
Одна у неї лиш дитинна.
Він звик до певної турботи
Хотів щоб так було постійно
І у жінках такі чесноти
шукав чомусь він безнадійно
Над ним ніхто так не трусився,
як мама про це знали всі
Вже сорок - він не одружився
Ні на очах, ні на косі
Та ось роки минули мама
Нажаль, пішла у інший світ
Настала величезна драма
Він сам стоїть коло воріт
І вже старі, пошерхлі руки
Нікому не потрібні геть
Ніхто його не приголубе,
аж доки не зустріне смерть
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627555
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.12.2015
автор: Собко Вадим