розсипаю по небу зерна і знову Ти
проростаєш у ньому світиш найяскравіше
а мені... а ти знаєш мені і не треба більше
в цьому світі так мало світла тому світи!
і хай заздрять усі ті що повзають тут на дні
але хай це буде тільки чиста лиш біла заздрість
я наївно в душі розділю із Тобою радість
буду вірити в те що Ти світиш лише мені
коронована мною цілована - тільки сон?
присягаю служити честю Твоїй короні!
тепер хтось а не я зацілує Твої долоні
хто з Тобою за мене розділить наш спільний трон?
і коли небо вибухне зорями знов уночі
і земля поглинатиме вкотре солону вологу
це за Тебе так щиро я дякую Господу Богу
що аж ллються на землю від (болю) щастя ці сірі дощі
бо нехай я посію на небі мільйони вогнів
і нехай поцілує тебе хтось ніж я ніжніше
Ти щаслива!? мені Ти це знаєш не треба більше
буду вірити в те що Ти світиш лише мені
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627531
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.12.2015
автор: Любомир Винник