До тебе доторкнусь. І знов розрядом
Ці дотики зійдуться і згорять -
Це тільки мить, немов світил парад,
Немов крило весни в цвітінні саду.
Подивлюся на тебе. Сил нема,
Як часто я хотів тобі сказати,
Що поруч завжди я, що не одна ти!
Та я мовчу. Навкруг зима, зима.
Тону в твої очах. Скажи, чи зможу
Знайти причал у гавані надій?
Де милий голос, неповторний твій
Мої вітрила в трюм душі положить.
Лечу до тебе знов. Лечу мов птах
З останніх сил зриваючись у вирій,
Для теплих снів я розправляю крила,
Та крила птаха ломляться в вітрах.
Люблю тебе мов весну. Перейдуть
Холодних зим останні буревії
І тепле сонце в небі зажевріє.
Та де ж весна? Сніги ідуть, ідуть...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627343
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.12.2015
автор: teodor_85