Дитячі літа. ( Моїм друзям дитинства присвячується. )

Від  липневої  спеки  в  знемозі,
Череда  мляво  шляхом  бреде,
Підняла  куряву  на  дорозі,
На  ночліг  по  домівках  іде.

Череду  зустрічає  хлопчина,
Поспіша.  І  управитись  щоб,
(Так,  звичайно,  важлива  причина),
І  теля  уже  скаче  в  галоп,

Бо  на  вигоні  штанги  вкопали,
Щоб  до  ночі  ганять  в  волейбол,
Хлопчаки.  І  десь  сітку  дістали,
Знову  лайка.  І  оплески  знов.

Знов  болільників  повні  "трибуни",
На  лавках  під  двором,  на  траві,
Всі  довкола  про  справи  забули,
І  дядьки  -  наче  діти  малі.

А  як  темінь  прийде,  чортинята,
В  куряві,  тільки  очі  блищать,
По  подвір"ях  у  піжмурки  грати,
Лиш  зрадливо  кущі  шелестять.

І  скінчиться  ця  гра,  коли  батько,
Із  дубцем  заганяти  прийде,
Славка,  Вовку,  Сергія  й  Васятка,
Разом  з  ними,  звичайно,  й  мене.

Проковтнувши  швиденько  галушку,
Смачно!  Склянку,  за  тим,  молока,
І  з  розгону  пірнувши  в  подушку,
На  долоні  спочила  щока.

Знов  присняться  нам  всім  сни  рожеві,
Посміхнемось  чомусь  у  ві  сні,
Та  недовгі  ці  ночі  липневі,
Вже  сніданок  чека  на  столі.

Ну  а  з  ранку,  мерщій,  чи  на  річку,  
Піскарів  й  верховодок  ловить,
Чи  кататись  з  гори,  по  дорозі,  як  стрічка...
І  так  хороше!  Хочеться  жить!

Поміж  трав,  на  селі  і  на  волі,
Промайнули  дитячі  літа,
Я  за  них  щиро  дякую  долі,
Що  її  нашептали  жита.  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627298
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.12.2015
автор: Panchenko Volodymyr