День ще один минув,
І сонячний промінь скінчив
Свій шлях далечі світів,
Він покинув наш Дім.
І настала ніч,
Бог її створив,
Щоб дух той відпочив,
Та людська душа
У цю мить відпочила.
Але, не кожний спокій знає,
Бо від неба погляд не відриває,
Вдивляється у дивовижний світ -
Загадкову, ясну ніч.
Спокійно на Землі
І тихо у небі.
Зір тих не злічиш ти,
Лише Богу відомо де вони.
Іскряться ці зорі,
Наче сніг у морозі.
Ось помічаєш, ти, політ,
А за ним світлий слід.
Мрія не здійсненна,
Стане денна.
Зоря та у небі згасає,
Людське тіло помирає,
Але не людська душа,
Воля Бога - буде вічно жива.
Засяє у небі - зоря,
Народиться у світі Дитя,
І віддасть своє чисте життя
Заради людського буття,
Заради вічної правди в кожній душі,
Віри, надії, любові у світі
Між всіма людьми,
Щоб гріха не чинили ми,
У щирому серці Бога славили, ми.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627214
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.12.2015
автор: Va Ko