Він важко йшов із її тіла,
Гнув ребра в місці, де душа,
Немов роса у звій тремтіла
На комишах.
Весни хмільної оболонку
Нарешті (вдалося !) прорвав.
І радість (смуток – в ополонку)
Прийшла у яв.
Та днів без пахів ціаніду
Не довго було торжество -
Він знов влетів швидким болідом
В її єство.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627159
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.12.2015
автор: Крилата (Любов Пікас)