Двадцятий лист зірвала осінь стигла
Із книги твого юного буття,
А ніби вчора,перший крок пробігло
Малесеньке ,невпевнене дитя.
В туманах ватних сховане дитинство,
Старі цяцьки,то вже негожий крам.
Вдягає юність зоряне намисто.
І кличе в свій незайманий ще храм.
Ти не згубись у ньому, сину мій
Поміж добра і злиднів не згубись,
І серце відкривати ти зумій,
А де нещирість ,краще стережись.
В ці юні роки крила ще слабкі,
А сильний дух висо́ти хоче брати.
Плоди смирення і солодкі ,і терпкі,
Та з ними довго зможеш,ти літати.
Нехай же осінь з року в рік зриває лист
Із книги,що земним життям назвали.
Будь в свій долі завжди, ти соліст,
На цій землі твори добро,щоб пам’ятали.
12.09.15р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626987
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.12.2015
автор: леся квіт