[i]Лорі[/i]
Душа моя – це стогін. Душа моя – це зов.
Тому що я, як пташечка підбита:
смертельно є душа моя пробита –
її поранила любов...
Душа моя – це стогін. Душа моя – це зов.
Скажіть мені, що значить зустріч і розлука?
Та краще я скажу: для мене пекло й мука –
і в муках вся любов!
Так близько міражі – й безмірна далечінь.
Сміється життєрадісно й щасливо,
у незнанні ще, молодість жадлива,
де плоть палка й омани тінь...
Так близько міражі – й безмірна далечінь:
стоїть вона переді мною у сіянні,
але не чує, як я кличу у стогнанні, –
вона – омани тінь!
Пейо Яворов
Стон
[i]На Лора[/i]
Душата ми е стон. Душата ми е зов.
Защото аз съм птица устрелена:
на смърт е моята душа ранена,
на смърт ранена от любов…
Душата ми е стон. Душата ми е зов.
Кажете ми що значат среща и разлъка?
И ето аз ви думам: има ад и мъка —
и в мъката любов!
Миражите са близо, — пътя е далек.
Учудено засмяна жизнерадост
на неведение и алчна младост,
на знойна плът и призрак лек…
Миражите са близо, — пътя е далек:
защото тя стои в сияние пред мене,
стои, ала не чуе, кой зове и стене, —
тя — плът и призрак лек!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626963
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.12.2015
автор: Валерій Яковчук