Завжди в поета неспокійна вдача –
І необхідно, і важливо це,
Щоб ворогу країни дати здачу –
Гостреньким словом кинути в лице.
Нектар землі він п’є чутливим серцем,
Цілющим трунком повниться душа,
І зазвучить поезія, мов скерцо,
І Муза вже його не залиша.
Він колисає словом світ, людину,
Лікує душі, засіва добром,
Міцніла щоб держава і родина,
Бо слово є неспинне джерело.
Поет також є Вічності дитина,
Та більше Богом прав йому дано!..
4.07 . 2015.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626920
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.12.2015
автор: Ганна Верес (Демиденко)