Пливе кораблик паперовий
Струмочком,наче морем синім.
Мені ж пригадується знову
Моє далекеє дитинство.
Ми теж кораблики пускали
Після дощу в калюжах радо,
І себе гордо уявляли,
Що стоїмо ми за штурвалом
Справжнього судна в океані,
А шепіт хвиль,неначе пісня,
Вітаються дельфіни з нами,
Як друзі весело й привітно.
Ми дійсно були фантазери,
А час спливає за водою.
І той кораблик із паперу
Забрав дитинство із собою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626839
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.12.2015
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський