Неначе Єва ти пройшла близ мене,
В тобі Адам спокусу враз знайде,
А у руках фруктовий блиск зелений -
Ти любиш яблуко, а я люблю тебе.
В твоїх очах світилося й не гасло,
Спокійне сяйво осені лампад,
Я щось шептав, і розплескавши масло
У ці лампади падав невпопад.
Я був такий повільний і незграбний:
Ну як я міг дозволити щоб ти
Під гучний бій жовтневої литаври
Могла не зупинившися пройти?
Та ти пройшла, я дивлюсь як зникаєш
З тобою спокій теж від мене йде,
Тобі скажу, я теж люблю, ти знаєш?
Та ні, не яблуко, люблю я лиш тебе!
Цей фрукт ти завжди ніжно так цілуєш,
Йому я заздрю, як же сталось так,
Що лиш для нього солод губ даруєш,
Та я не яблуко, а так собі, дивак.
О, ніжна Єво, що ж за мила драма?
В саду Едемськім змій розкрив себе,
Я ж розумію серцем всім Адама
Він з'їв це яблуко, бо полюбив тебе.
То ж ти збирай горнятка ці червоні
Їх в снах плекало небо голубе,
Вони мов град злетять в твої долоні -
Ти любиш яблука, а я люблю тебе...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626816
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.12.2015
автор: teodor_85