Чомусь Господь все слухає мене,
А я йому сьогодні-про сумне.
А я йому і вірші, і прохання.
І так з самого вечора до рання.
А я до нього йду. І власний хрест
Несу хвилин сто EN через EN верст.
Відволікаю від важливих справ.
На власний розсуд пишу свій устав.
Я вередливе божеє дитя.
То крила одягаю, то взуття,
Що не годиться для моїх доріг.
І босими ногами топчу сніг.
Господь завжди любив мене таку,
Чи я в сльозах, чи в маковім вінку.
Чи я без сил, чи в небі на хмаринці,
Бо я дитя у боженьки в домівці.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626776
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.12.2015
автор: Відочка Вансель