Я той один, який зумів би Вас пробачить,
Я той один, що конче необхідний,
Але слова для Вас нічого ці не значать -
В скляних очах лишаюся не видним...
Ішли роки… Не відпускав усе ж надію
Якимось чином Вас занепокоїть.
Та Ви вважали, що втручатися не смію -
Самі спроможні рани всі загоїть.
Ви думали - хтось Вас ще має покохати,
Не вірили у здібності моралі.
І не змогли усе ж себе переламати -
Не зігрівають зламані спіралі…
Казав я Вам - гіркою Ваша доля буде,
Благав я Вас принизливо і слізно…
Мене Ви відцурались, опинившись в блуді,
А зрозуміли вже занадто пізно…
(26.07.2009.№102)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626765
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.12.2015
автор: Вадим Косарєв