Відлітають птахи в вирій,
У край той далекий.
Україну люблять щиро
Й вертають лелеки.
Серце б’ється у пташини,
Як кубло побачить.
Воно з хмизу і ще з глини –
Та багато значить.
Там родилася пташина,
З яйця пробивалась:
Привітала Україна,
Ніжно посміхалась.
Те кубло її з паліччя
Із любов’ю звите.
І нехай пройдуть сторіччя,
Там він буде жити.
Може й гірко, та нічого –
Все минеться й втома.
Не боїться він нікого,
Бо він в себе вдома.
Хай там мед в чужому раю,
Та все більш гіркота:
Ти – чужий! Тебе чекає
Те гніздо, з болота.
А що круки над тобою
Без кінця літають –
Їм не дасть Господь спокою:
Всі попропадають.
Галина Яхневич.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626617
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.12.2015
автор: Тріумф