Ти знаєш, що ти - людина?

Питання  людяності  найкраще  можна  простежити  аналізуючи  твір  Василя  Симоненка  «Ти  знаєш,  що  ти  -  людина?».  На  перший  погляд,  у  цьому  творі  письменник  ставить  риторичне  питання,  але  це  тільки  на  перший  погляд.  Звісно,  всі  ми  люди,  але  мало  хто  з  нас  може  дати  хоча  б  приблизне  визначення  цьому  поняттю,  можна  навіть  сказати,  —  цій  філософській  категорії.  Що  значить  бути  людиною?  Що  для  цього  треба  робити,  чого  прагнути?  Я  вважаю,  кожен  повинен  намагатися  відповісти  на  це  питання  хоча  б  для  себе:  це  допомагає  визначити  свої  життєві  орієнтири,  розібратися  у  своїх  же  власних  поглядах  на  світ  та  на  себе.
Для  цього,  насамперед,  потрібно  згадати  історію  і  простежити,  як  змінювався  погляд  на  людину  і  її  місце  у  всесвіті  протягом  сторіч.  
Згадаймо  фаталізм  давніх  греків  та  римлян:  вони  вірили,  що  життям  людей  повністю  керують  боги,  все  визначаючи  наперед.  Долю,  визначену  олімпійськими  богами,  на  думку  давніх  народів,  не  можна  було  змінити.  У  часи  Середньовіччя  людина  все  ще  перебувала  під  тиском  догм,  визначеності  наперед.  Тільки  в  епоху  Відродження  починається  розквіт  незалежності  людської  істоти,  постулюється  свобода  вибору,  можливість  самому  вирішувати  свою  долю.  У  цей  час  митці  у  творах  мистецтва  пропагують  принципово  нові  ідеї:  вважається,  що  людина  містить  бога  в  собі,  сама  є  напівбожественою  істотою,  здатна  творити,  розвиватися,  обирати  свою  долю.  Так  само  й  пізніше,  натхненні  відкриттями  науки,  розвитком  цивілізації,  люди  дедалі  більше  вірять  у  власну  відповідальність  за  своє  життя,  у  право  змінювати  та  обирати  свою  долю.  Як  бачимо,  погляди  на  саму  людську  сутність  змінювались  протягом  сторіч.
Але  на  мою  думку,  незмінним  має  залишатися  те,  що  людина  за  природою  своєю  добра,  народжена  у  добрі  і  створена  для  добра.  Людина  має  дар  від  Бога:  можливість  творити,  розвиватися,  кожен  народжується,  маючи  певні  таланти,  які  лише  потрібно  розвивати.
Цей  зміст  і  намагався  втілити  Василь  Симоненко,  запитуючи  читача:  «Ти  знаєш,  що  ти  —  людина?».  Головним  у  людині,  як  можна  зрозуміти  з  поезії,  Василь  Симоненко  вважає  індивідуальність,  особистісне  начало.  Василь  Симоненко  вірив  у  духовну  велич  свого  народу,  тому  своєю  поезією  порушував  питання  про  неповторність  людської  особистості,  про  сенс  життя  людини.  Повага  до  людини,  зокрема  до  її  гідності,  до  права  жити  так,  як  вона  хоче  -  в  цьому  філософська  наснаженість  і  гуманістична  спрямованість  поезії.  
Тож  треба  більше  уваги  приділяти  своєму  розвиткові,  виробленню  власних  смаків  та  поглядів,  пам'ятаючи,  що  будь-яка  людина  має  бути  перш  за  все  людяною.  І  дуже  добре,  що  є  літературні  твори,  які  нагадують  нам  про  такі  важливі  аспекти  людського  життя,  допомагають  нам  у  суєті  повсякденності  не  забути  вічні  моральні  категорії,  не  загубити  головне  у  собі:  усвідомлення  того,  що  кожен  з  нас  —  Людина.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626395
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.12.2015
автор: D.A.R.