[i](З присвятою Доктору Хто)[/i]
Одне з сердець, що б’ються без упину,
Не відчуваючи ні часу, ні страху.
Як блискавки, що цілять по даху.
Він дихає мені у саму спину.
Небес нема, лиш всесвіт над цим небом.
Хто полиша наш світ і не вмирає.
Космічна музика у нього вічно грає
У кораблі, що все прийма на себе.
Я бачу день зародження Землі.
Навколо мене неосяжний світ галактик.
Сказав, що він не божевільний, не фанатик
Й розтанув з кораблем своїм у млі.
Під нами Сонце помирає, вибухає.
Я бачу його профіль в золотій пітьмі.
Ми тут уже, мабуть, такі самі,
Та я його вже ні на що не обміняю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626330
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 05.12.2015
автор: kutorlanova