Сумує ранок і сумують небеса,
І сонце не спішить над світ вставати.
Не випадає і не просиха роса.
Світанок змерз, він хоче довше спати.
Сумує сонце, вже не має сил,
Щоб сходити щоранку так високо.
Ледь вийде и вхопиться за небосхил,
Не гріє вже, хоча і сліпить око.
Сумує світ, у ньому дихає зима.
Повітря свіже вітром душу омиває.
Ранкове світло новий день лама.
З глибин небес ранковий вітер виринає.
Сумуєш ти і, знітивши чоло,
Вдихаєш сонце і цілуєш ранок.
Над сонний світ зимове сонце вже зійшло.
Твої думки, як сонячний серпанок.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626329
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 05.12.2015
автор: kutorlanova