Замітає холодом сліди,
сірого скитання і життя.
На стежках тих загубились ми,
виправдовуючись - то все незнання.
Ми кричали в голос: Геть іди!
Заглушивши сердець й душ виття.
Вже замучились свій біль нести.
Вже оглухли від свого ниття.
Ми штовхали плечі, терпли руки,
ми наосліп йшли в густий туман.
Очі виклювали сірі круки
нам здавалось далі лиш обман.
Все ж пішли. Наосліп. Йшли глухими.
Йшли вперед, терпіли побиття.
Не лишитись на цей світ лихими...
Ми нарешті тут знайшли життя
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626270
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.12.2015
автор: Оліл