Я досі живу в твоїй голові,
Десь там, недалеко, під скронями.
І хочеш цього ти чи ні,
Я не піду, нізащо, ніколи.
Я стрес для твоєї психіки,
хвороба хронічна - мігрень.
Не допоможуть навіть ліки,
які приймаєш щодень.
Ти намагалась мене позбутись,
шляхом невдалих ампутацій.
І думала, що скажуть люди,
та вони тільки насміхались.
Тобі погано, ти ледве дихаєш,
а мені так байдуже, знаєш.
По собі слід важкий залишиш,
Але я розітру його далі.
В нове життя без тебе крокую,
не сиджу так, як ти, на місці.
Не впадаю в депресіїї і не нудьгую,
І обдумую все разів двісті.
На майбутнє рахую кроки,шляхи,
щоб раптово тебе не зустріти.
Ти мене підпустила до серця свого,
Що ж, тепер тобі із цим жити.
5.12.15
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626229
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.12.2015
автор: Васильева