Цей дивний вірш я склав після того,
як автор Рожевого Сайту Микола Карпець)))
поділився зі мною своїми родумами, та сумлінями.
В той тяжкий для нього період, коли його
світовідчуття ще складалося, та він приїжджав
до Стрию послухати мої віршовані рядки, та
сопричаститись вкраїнській духовності.
Зараз у нього все гарно, він серед нас, та ще,
до того всього, знайшов свою другу половинку -
автора піл ніком СТАС.
Нехай він приме від нас усіх щирі поздоровлення,
та вітання, а цей вірш ще раз зміцнить його, у його виборі.
Отаке він мені розповідав...
На вулиці сохне ганчир я,
Напрочуд воно є строкате,
На нього бомжі дивно зирять,
А це – перемога, чи…зрада?
По вулиці Свідки Майдану
Крокують, а бомжам тім покуй,
Якийсь синьо-красний світанок…
А зрада то, чи перемога?
А мій викладач з мови Яша,
В коморі кохається з Галєй,
Той, що з паралельного, каже,
Що то перемога такая.
А я ж собі Тризуб на лоба,
А я ж патріот, та без вади.
Коротше – ідіть ви у ж опу,
З понтами такими…Це – зрада!
Я знаю, що, в певному сенсі,
Все те Вова Путін накоїв,
Коли українець без сексу -
кремлівською пахне рукою.
Коли українець без мозку,
Тупий, та дурний, як корова,
Та в нього проблеми з отростком,
Повсюди шукай Кісільова.
Як знайдеш, так то перемога,
Поміхи в ефірі, то – зрада.
За те що Колючик небога,
Москаликам прийде розплата!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625710
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 03.12.2015
автор: Ригайло Вінцеслав